Барбарис звичайний (Berberis vulgaris)

barbarisobyk321Сильноветвистий колючий чагарник з сімейства барбарисових (Вегberidaceae) висотою до 2,5 м, з добре розвиненою кореневою системою. Стовбури із сіруватою корою, засаджені трьох — пятироздiльними колючками. Листя щільні, еліптичні, завдовжки до 4 см, з короткими черешками і мілкозубчастим краєм. Квітки яскраво-жовті, зібрані по 15-25 в суцвіття — кисті довжиною до б см. Кожна квітка складається з подвійного шестичленної оцвітини (чашолистки майже такі ж, як і пелюстки), шести тичинок і однієї маточки з верхньою зав’яззю. Плоди червоні довгасті ягоди довжиною по 12 мм. Цвіте в травні — червні, плоди дозрівають у серпні.
Поширений у лісостепових і степових районах Європейської частини Росії і на Кавказі. Росте на сухих схилах ярів, річкових долин, гір, по узліссях лісів. Розлучається з декоративними цілями і нерідко дичавіє.

Лікарське застосування мають різні частини барбарису. У коріннях, корі стебел і листах утримується алкалоїд берберин. Він знижує тонус жовчного міхура, уріжуэ і зменшує його скорочення, поліпшує відтік жовчі й сприяє зняттю болів і запальних явищ. У нашій країні випускають таблетки сульфату берберину як жовчогінний засіб при запаленнях печінки й жовчного міхура. При хронічному гепатиті, гепатохолецистите, холециститі й жовчнокам’яній хворобі берберин приймають по 1-2 таблетки 3 рази в день до їжі протягом 2-4 тижнів (вагітним він протипоказаний). Сировиною для промислового одержання берберину служать коріння барбарису звичайного, утримуючі його до 1,5% (сума алкалоїдів у коріннях може досягати 5%). Настойкою, відваром і настоєм з листів барбарису користуються як кровоспинними засобами при маткових кровотечах.

Експериментально встановлено, що настойка барбарису, викликаючи скорочення матки й роблячи кровоспинну дію, одночасно підсилює роботу серця й знижує кров’яний тиск. Її приймають по 20—30 капель 3 рази в день протягом 2—3 тижнів. Крім того, препарати з листів барбарису застосовують при жовче- та почечнокам`яної хворобах, подагрі, ревматизмі, розладах травлення. Особливо широко користуються настоєм листів барбарису як жовчогінним засобом (при гепатитах, холециститах, жовчнокам’яній хворобі, дискенезии жовчних шляхів). Звичайно настій готовлять із однієї столової ложки листів на склянку окропу. Заварюють1 годину; приймають по 1 столовій ложці 4 -5 разів у день.
Коріння й кора барбарису володіють також жарознижуючим, седативним і протимікробною дією. Настоєм корінь і кори користуються для полоскань при запаленні ясен й іноді для лікування екзем. Готовлять настій з розрахунку 1/2 чайної ложки здрібненої кори (або корінь) на склянку окропу. Відвар кори й корінь (30 г. сировини на склянку води) приймають при кровотечах по одній столовій ложці щогодини.

Плоди барбарису містять до 5% цукрів, 7% кислот (переважає яблучна кислота) і до 150 мг % вітаміну З, з них варять варення, напої, вино й ін. Плоди служать гарним засобом для збудження апетиту й угамування спраги.

У народній медицині їх вживають як жовчогінний і сечогінний засіб, для тривалого зберігання плоди пересипають цукром і тримають у прохолодному місці, але частіше сушать на сонце, під навісами, на горищах, у печах і духовках. Сік із плодів барбарису є легким проносним. У Словатчині барбарисове вино використовують при відсутності апетиту, головних білях, запорах, а також при лікуванні дифтерії. Незрілі плоди іноді використовують як приправу до різних блюд. Барбарис також використовують у гомеопатії. Молоді листи барбарису містять до 120% аскорбінової кислоти й вітамін Е. Їх застосовують для маринадів, а в деяких районах їдять замість щавлю, роблять салати.


Метки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,