Беладона або красавка звичайна (Atropa belladonna)

belladonna obyknovennayaБеладона, що у народі також називається беладона звичайна, красуха, сонний одур, а також скажена ягода або скажена вишня — це багаторічна трав’яниста рослина роду Беладона сімейства Пасльонові. Виростає беладона в основному в Криму, на Західній Україні, в інших теплих і вологих регіонах, а також на Кавказі, хоча кавказьку беладону іноді виділяють в окремий вид.
Назва рослини походить із італійської мови (belladonna) і означає «гарна жінка». Італійки в старому закопували в очі сік беладони. У результаті зіниці розширювалися, а в очей з’являвся особливий блиск. Також саме італійські жінки натирали ягодами беладони щоки для придбання «природного» рум’янцю. На Русі ж ця рослина споконвічно називали беладоною або бешеницей. Друга назва пов’язане з тим, що атропін, що входить до складу рослини, може викликати в людини сильне порушення, аж до сказу.

Незважаючи на свої отрутні властивості, беладона має й корисну дію, тому народна медицина, як і традиційна, часто неї використає.
У древніх джерелах про застосування беладони майже ніяких згадувань ні, хоча її отрутні властивості відомі давно. Тільки в середньовічних травниках починаються згадування про беладону. Першим беладону у своєму довіднику лікарських рослин згадала Фокс (друга половина XV століття), однак використання беладони почалося набагато раніше, причому використовуючи як отрутну рослину. Саме з беладони готовили отрутну мазь, що потім застосовували під час судів над відьмами. Мазь утирали, що діють речовини попадали в кров, це викликало галюцинації — у результаті під таким катуванням жертви говорили абсолютно всі, чого від них вимагали. Також з беладони готовили й приворотні зілля.
Лікарські властивості листів і корінь беладони вперше описав Табернемонтанус-Баугин (Базель, 1731). У своєму травнику він написав, що нарізана й прикладена трава беладони лікує всі пухлини й виразки, а також запалення шлунка й печінки, угамовуючи так само при цьому жар.
Лікарські рослини в наш час вивчені настільки глибоко й ґрунтовно, що сьогодні найчастіше в народній медицині відмовляються від використання настільки небезпечної рослини. Однак ще зовсім недавно беладону використали набагато ширше — витяжки й екстракти беладони із соками й вином приймали усередину, а також у якості зовнішнього лікарського засобу при виникненні хворій різного походження.
Препарати, які виготовляють на основі екстракту беладони, застосовують при лікуванні захворювань око, запальних захворювань слизуватої шлунка, бронхіальній астмі, а також при лікуванні гастритів і почечнокаменной хвороби. При цьому абсолютно все настоятельно рекомендують не використати беладону в самостійному лікуванні — тільки в руках фахівця вона принесе користь, інакше результат може виявитися жалюгідним.
Фармакологічні властивості рослини в основному збігаються із властивостями атропіну.
Говорячи мовою медицини, беладона перешкоджає стимулюючій дії ацетилхоліну, а також скорочують секрецію шлункових, слинних, слізних, бронхіальних, потових залоз і внешнесекреторную функцію підшлункової залози. Беладона знижує тонус м’язів ЖКТ, жовчного міхура й жовчних проток, однак значно підвищує тонус сфінктерів; викликає тахікардію, підвищує атриовентрикулярную провідність, розширює зіниці, підвищує внутріочний тиск, утрудняє відтік внутріочної рідини й викликає параліч акомодації.
Препарати ж на основі беладони здатні лікувати виразкову хворобу шлунка й дванадцятипалої кишки, спазми гладкої мускулатури органів черевної порожнини, холелитиа, жовчні й брунькові кольки, атриовентрикулярную блокаду, брадикардтю, геморой, тріщини заднього проходу. Уважається, що беладона також лікує й скарлатину — у всякому разі, тільки цей препарат повністю забирає все сліду захворювання.
Лікарські препарати на основі беладони протипоказані при спостереженні гіперчутливості до їхніх компонентів, гіпертрофії передміхурової залози з порушенням відтоку сечі, закрытоугольной глаукомі. У процесі лікування беладоною й препаратами на її основі потрібно дотримувати обережності при виконанні роботи, що вимагає підвищеної уваги: водінні автотранспорту, а також виконанні небезпечних робіт і робіт, що вимагають швидкості психомоторних реакцій і гарного зору.
Серед побічних дій уживання препаратів на основі беладони можна відзначити сухість у роті, психомоторне порушення, парез акомодації, мидриаз, атонію кишечнику, тахікардію, запаморочення, гіперемію шкіри століття, затримку сечі, фотофобію.


Метки: , , , , , , , , , , , , , , , ,