Липа (Tilia)

Lipa-3Липа — це рід деревних рослин, що поєднує порядку сорока різних видів великих чагарників і дерев, а також більше сотні виглядів-гібридів. Із часів Карла Линнея описали більше 350 видів липи.
Класична система класифікації Кронквиста говорить про те, що рід входить у сімейство Липові (Tіlіaceae), однак у системі класифікації APG ІІ липа включена в сімейство Мальвові.
Поширено липу переважно в помірній і субтропічній зонах північної півкулі. Особливо багато їх у Південно-Східній Азії — один тільки Китай нараховує більше 15 видів. Помірна зона Азії, Європи й Північної Америки майже не містить липи.
Найкраще  липа росте в досить вологих і теплих районах, наприклад, південь Далекого Сходу (Примор’я), Закавказзя. Широко використають липу в озелененні сіл і міст. Липа живе дуже довго, тому, прикрасивши сад, парк або сквер липовим гайком, можна довго насолоджуватися красою цих дерев.

Вік липнув — у середньому 300 — 400 років, однак деякі особини можуть жити й до 1200 років. Протягом  всього свого життя липа не тільки радує око, але й служить народній медицині. Віддавна   серед лікарських рослин також є й липа.
Липа культивується й у якості озеленювального, і як  декоративна рослина. Найпоширенішим  у європейській частині є вид липи липа мелколистная. Особливо вона прекрасна влітку, у період цвітіння. У цей час дерево покрите зверху до самого низу запашними ароматними квітками ніжного жовтого кольору, зібраними в напівпарасольки. У них розташовані великі — схожі на крила бабки — прицветники.
У лісі липу виділяє її густа крона. Для неї характерним є могутній стовбур, що досягає 2 — 3 м у довжину, а іноді навіть 5 м.
У природних умовах липа зацвітає на двадцятому році життя, у насадженнях — після 30 років. Цвіте практично щорічно й досить рясно — улітку, у червні — липні. Цвітіння липи триває 10 — 15 днів. У цей час у повітрі з’являється й ніжно струменіє воістину ніжний, тонкий і трошки солодкуватий, але не нудотний аромат, якому можна відчути далеко за межами липових гаїв, парків і садів.
Липа мелколистная — відмінна медоносна, лікарська, технічна й харчова рослина. Липу також активно використає й традиційна медицина: як  сировина тут використають липовий колір. Народна медицина ж використає практично всі частини липи.
Максимальна кількість лікарської сировини для заготівлі в промислових масштабах можна зібрати тоді, коли дерево досягає приблизно 90-літнього віку.
Народна медицина радить збирати квітки липи тоді, коли більше половини їх у суцвітті вже розпустилося, а інші перебуває в стадії бутонів.
З 1 кг свіжих квітів виходить близько 300 м сухої сировини. На 1 — 2 роки цього відмінно вистачає для невеликої родини. Не має змісту заготовлювати дуже багато взапас липового кольору, тому що висушена сировина може губити свої цілющі властивості. У цілому, 3 роки при правильному зберіганні сировина не губить своїх властивостей.
У квітках липи втримуються дубильні й гіркі речовини, ефірне масло, кумарин, флавониды, віск, сапоніни, глюкоза, цукор, вітаміни, каротин, а також мікро- і макроелементи. Препарати, приготовлені на основі липового кольору, сприяють потоотделению, сечовиділенню, а також поліпшують виділення шлункового соку, полегшують відтік жовчі й збільшують секрецію травних залоз. Використаються також у якості заспокійливих і протизапальних засобів.
У народній медицині липовий колір використається при гарячкових станах, а також при застуді, бронхіті й грипі. У домашніх умовах найчастіше  липовий колір застосовують як відхаркувальний, сечогінний або потогінний засіб у вигляді гарячого чаю. Можна липовий колір використати у вигляді настою для полоскання рота або для примочок.
Чай з липового кольору робить дуже сприятливий вплив на організм при всіх простудних захворюваннях, а також при хворобах легенів і бруньок. Однак не слід уживати його тривалий час — він сильно збуджує нервову систему, а це може згубно позначитися на роботі серця.
Гарячий відвар з липового кольору можна пити на ніч при застуді, кашлі, захворюваннях горла, головних болях, крупозному запаленні легенів, ревматизмі, болях у животі, непритомностях. При виникненні різей у сечівнику  й наявності піску в сечі застосовують відвар зі свіжих квіток липи в суміші із травою шавлії. Для полоскання горла в склянку готового відвару додають 5 м очищеної соди.
При гінгівіті, стоматиті, ларингіті й ангіні настій липового кольору застосовується зовнішньо. При набряках, ревматизмі, подагрі й виразках, а також гемороїдальних вузлах і жіночих захворюваннях настій застосовують у вигляді примочок. Можна їх використати й для протирання особи, якщо шкіра жирна й блищить. Для готування ванн при лікуванні нервових захворювань використають настій липового кольору.
Дьогтем, одержуваним з липової деревини, лікують екзему — змазують їм уражені місця. При кашлі прикладають до спини між лопатками матер’яну ганчірку завбільшки з долоню, рясно змазану дьогтем.


Метки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,