Меліса лікарська (Melissa officinalis L.)

мелиса лекарственнаяМеліса лікарська (панцира. Melіssa offіcіnalіs) — це эфиромасличное багаторічна трав’яниста рослина, що є видом роду Меліса (Melіssa) сімейства Яснотковые (Lamіaceae). От уже більше 2000 років народна медицина успішно використає мелісу. Причому це одне з деяких рослин, що однаково зізнається як народної, так і науковою медициною. Уперше меліса лікарська була описана в праці давньогрецького вченого Теофраста «Hіstorіa plantarum».
Частенько за мелісу лікарську приймають інші рослини сімейства Lamіaceae — Dracocephalum moldavіca (змееголовник молдавський, або меліса турецька) або Nepeta catarіa (котовник котячий, або котяча м’ята). Сама ж назва рослини, у якому є слово «offіcіnalіs» підкреслює її лікарські здатності й властивості.
Прабатьківщиною меліси лікарської вважається східний район Середземномор’я до Персії, а також області Передньої Азії й Чорного моря й Північна Африка, де її культивація здійснюється вже більше 2000 років. У дикому виді вона досить поширена в Південній і Центральній Європі, в Ірані, Північній Америці, Північній Африці, на Балканах, в Україні, у Середній Азії, на Кавказі.

Мелісу лікарську активно культивували в СРСР і Росії. У цей час її активне культивують у багатьох країнах, у тому числі в Україні й Литві повсюдно, у Росії самі активні регіони в питаннях культивації меліси лікарської — це Самарская область і Краснодарський край. Найпоширенішими  вважаються два сорти меліси: ведлинбургская сланка й Ерфуртська прямостоячая.
Меліса лікарська виростає по лісових ярах, узліссям лісам, тінистим ущелинам. Вона віддає перевагу ґрунтам глинистого й суглинного типу з достатнім зволоженням. Правда, деякі джерела затверджують, що меліса також любить багаті перегноєм ґрунти. Рекомендується рн ґрунту від 4,5 до 7,8. Якщо ділянка ґрунту занадто вологий, то рослина швидко гине, уражене грибковими захворюваннями.
У тінистих місцях знижується врожайність меліси, а сама рослина стає набагато менш запашним.
Цвітіння меліси відбувається в червні-серпні.
Розмноження меліси лікарської відбувається насіннями, отводками, розподілом куща, кореневими черешками. Семена висівають безпосередньо в ґрунт або вирощують розсаду — вони не вимагають стратифікації. При насінному розмноженні меліса лікарська звичайно в перший рік не цвіте.
Народна медицина знає безліч рецептів з меліси лікарської. Показаннями до її застосування є нейроциркуляторная дистонія по гипертензивному типі, неврози, м’яка форма артеріальної гіпертензії, гострі й хронічні шлунково-кишкові захворювання, дискинезии, дисбактеріоз, легкі форми ішемічної хвороби серця, тахиаритмии, метеоризм, ферментопатии, иммунодефицитные стану, екзема, що супроводжуються сверблячку трофічні виразки, дерматити, гострі й хронічні запальні захворювання органів подиху (бактеріального й вірусного генеза), клімактеричні розлади, токсикози вагітності, порушення менструального циклу. Далеко не кожна лікарська рослина може похвастатися таким спектром хвороб, при яких його можна успішно застосовувати.
На відміну від дорослих, дітям, особливо в дошкільному й шкільному віці, показаний обмежений набір рослин. Але до їхнього числа ставиться й меліса лікарська. Її активно рекомендують для лікування дитячих неврозів, ревматизму, артеріальної гіпертензії, для фітотерапії дітей з пороками серця, холециститів, для лікування хронічних гастритів, пієлонефритів, цукрового діабету й ожиріння.
Меліса лікарська практично не має протипоказань. Її рекомендують при головному болі й мігренях, при порушеннях роботи шлунково-кишкового тракту, безсонню, а також для полоскання ясен і порожнини рота.
Меліса активно застосовується не тільки в медицині, але й у кулінарії. Під час цвітіння меліса лікарська дає досить багато нектару, тому є коштовним медоносом. Мед її відрізняється дуже приємним смаком й ароматом, а тому його відносять до кращих сортів.
Щоб використати мелісу лікарську в кулінарії як  приправа, листи й молоді втечі потрібно зрізати до цвітіння. У такому виді як  пряність, що має приємний освіжаючий лимонний присмак, неї використають у європейській й американській кухнях.
У свіжому або сушеному виді листи меліси лікарської можна додавати як пряну приправу до супів, тертому сиру, дичині, грибам, рибним блюдам, а також для отдушки, оцту, чаю, лікерів й інших напоїв, при засолюванні помидоров й огірків. Датчани, приміром , застосовують мелісу при консервуванні м’яса. Для того, щоб зберегти ароматичний букет, мелісу не рекомендується кип’ятити.


Метки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,