Шовковиця біла, або тут білий (Morus alba)

3479312147834359Дерево з сімейства тутових, з густою кулястою кроною. Листки чергові, яйцевидні, на молодих пагонах цільні або майже цільні, на старіших — лопатеві чи виємчасті, по краю зарубчасто-зубчасті. У молодих стеблах і листі міститься молочний сік. Квітки роздільностатеві, рослини дводомні. Квітки дрібні, непоказні, зібрані в сережковідние суцвіття, з чотиричленний оцвітиною, в чоловічих квітках по чотири тичинки, в жіночих одна маточка з двома приймочками. Плоди дрібні кістянки. Цвіте в квітні — травні, плоди дозрівають в травні.
Шовковицю широко культивують у південних районах Європейської Росії, на Кавказі і в Середній Азії. Легко дичавіє. Рослину використовують у гомеопатії. У супліддя чорної шовковиці заліза майже в 2 рази більше (близько 6,3%), ніж у білій. З віджатого під пресом соку суплідь шляхом випарювання готують сироп — бекмез або душаб, що нагадує за смаком мед і зберігає в концентрованому вигляді цінні поживні речовини свіжого соку.

У народній медицині свіжі незрілі супліддя, їх сироп або водний настій приймають проти проносів. Зрілі супліддя, навпаки, надають легке проносне дію. Сік і настій суплідь шовковиці застосовують також як відхаркувальний, потогінний і сечогінний засіб. На Кавказі сироп вживають для полоскання при виразкових ураженнях порожнини рота і горла. Найчастіше при захворюваннях горла і ротової порожнини використовують для полоскань розбавлений водою сік. Доцільність такого застосування шовковиці підтверджується тим, що сік обох видів її, як тепер встановлено, а також свіжі настої суплідь мають виражений антисептичною дією. Настій готують з розрахунку 2 столові ложки подрібнених суплідь шовковиці на 1 склянку окропу; настоюють 4 год, приймають 4 рази на день до їди по 1 \ 4 склянки. Цей же настій застосовують для полоскання рота і горла.
Настій із зібраних взимку і висушених нирок шовковичного дерева п’ють при ожирінні і захворюваннях серцево-судинної системи. Іноді до шовковицю звертаються і лікарі. Є повідомлення про результативний застосуванні великих кількостей тутових суплідь при лікуванні хворих міокардіодистрофією і пороками серця. Хворі 4 — 5 разів на день після їжі отримували по 200 — 350 г стиглих суплідь. Після трьох-, чотиритижневого лікування у них відзначалося зменшення болю і поліпшення роботи серця, зменшувалася задишка, відновлювалася працездатність.
Народна медицина знає випадки застосування кори тутового дерева як ранозагоювальний засіб. З порошку кори стовбурів на рослинному маслі роблять рідку мазь (1:30), якій змащують подряпини, порізи, виразки і рани. При діабеті використовують сухе листя, якими, зокрема, радять посипати їжу перед їжею. В окремих випадках у хворих, які брали значну кількість відвару листя, зазначалося зниження рівня цукру в крові і поліпшувався самопочуття. Було висловлено припущення, що антидіабетичний дія може бути пов’язано з наявністю в шовковицю вітамінів, в першу чергу вітаміну В2, який сприяє фіксації глюкози в тканинах. На жаль, позитивна дія шовковиці може проявитися далеко не у всіх випадках, воно буває досить обмеженим і короткотривалим. Тому шовковицю, як і ряд інших рослин, які мають антидіабетичний активністю, можна застосовувати при легкій формі діабету або в якості додаткового лікарського засобу за рекомендацією лікаря.
З листя шовковиці створений біогенний стимулятор фомідол, який застосовують при лікуванні ревматизму, кожного туберкульозу, екземи та деяких інших хвороб.


Метки: , , , , , , , , , , , , ,