Волошка синя (Centaurea cyanus L.)

Centaurea_cyanusЯкщо раптом ти занедужав — шукай у полі волошка. Напевно, деяким відомо, що відомий автор байок Іван Андрійович Крилов більше всіх серед квітів на світі любив волошки. Він написав про їх навіть байку, присвятивши її імператриці Марії Федорівні. Імператриця з’являється в байці у вигляді сонця, що пригріває волошку, у вигляді ж волошки автор зобразив себе. Рід волошок одержав свою наукову назву — Centaurea — від кентавра Хирона, персонажа давньогрецьких міфів: кентавр використав для зцілення різні лікарські трави, не став виключенням і сік волошки. Про народну ж назву цієї рослини український народ склала легенду — зла русалка заманила в поле юнака Василя й погубила його, зачарувавши й перетворивши в синю квітку. Волошка синій є однолітнім або двулетним рослиною сімейства сложноцветных. Росте він як бур’ян на житніх і пшеничних полях, уздовж доріг, на узбіччях полів, а цвіте в липні й серпні. Зустріти його можна в середній і північній частинах Європи, а також у Західному Сибірі.

Корінь у волошки тонкій і розгалужений, прямій і гіллястому стеблу досягає 70 див висоти. Зовнішні квітки воронковидные, тичинок і маточок вони не мають. Внутрішні квітки у волошки трубчасті, фіолетового кольори.
Синій барвник , що перебуває у квітці — цианин — використається для фарбування вовни. Крім того, квітки волошки містять ефірне масло, гіркі речовини, кумарини й флавоноиды.
У квітках волошки синього втримується дуже багато мінеральних солей: магнію, калію, кальцію, міді й заліза. Варто згадати, що зі зміцнює серцевий м’яз і сприяє поліпшенню обміну речовин; кальцій поліпшує стан волось, зубів і нігтів; магній усуває депресію й поліпшує травлення; залізо зміцнює імунітет; мідь зміцнює стінки посудин і нарівні із залізом бере участь у процесі утворення еритроцитів.
Волошка — не просто із квітка, а ще й лікарська рослина. Для лікарських цілей застосовують зовнішні, яскраво-сині квітки, що мають вид лійки. Збирають їх у липні й серпні, спочатку зриваючи весь кошик, а потім вискубуючи з її крайові квітки. Сушити зібрані волошки потрібно в добре провітрюваному темному місці, розсипавши на папері тонким шаром. Можна сушити й у сушарці при температурі 40-50 градусів. Для прискорення сушіння квітки треба часто перевертати. Якщо волошки будуть сушитися повільно, вони стануть білими, бляклого й непридатними до вживання. У закритих коробках і скляних банках квітки можуть зберігатися два роки, не гублячи своїх цілющих властивостей.
Народна медицина рекомендує вживати квітки волошки при застуді в якості потогінного й протигарячкового засобу, додаючи їхній горілочний настій у гарячий чай. При хворобливому серцебитті з відвар із квіток. Використають відвар як  сечогінний засіб при хворобах сечової системи й бруньок — залиту склянкою окропу одну столову ложку квіток наполягають 2 години й приймають 3-4 рази в день, по одній чверті склянки. А у вигляді примочок його радять застосовувати для зняття запалення слизуватої оболонки око, заливаючи склянкою окропу столову ложку квіток. Товченими ж насіннями знищували бородавки. Настій волошки для стимуляції росту волосся можна втирати в шкіру голови або ж додавати у воду, призначену для миття голови.
Як легке сечогінне, квітки волошки рекомендує використати й сучасна медицина — у вигляді настою й сподіваючись. Для готування настою квітки (1 ч.л.) потрібно залити склянкою киплячої води, і після двадцатиминутного настоювання остудити, потім процідити. Приймати потрібно за 20 хвилин до їжі, три рази в день по двох їдальні ложки. Як тонізуючий шлунковий засіб волошка можна застосовувати при порушенні травлення, а в якості жовчогінного — при захворюваннях жовчного міхура й печінки.
Крім того, квітки волошки мають ранозаживляющее властивість, а ванна із трави волошки сприяє рятуванню від шкірних захворювань.
Квітки волошки, часто використовувані в комплексній фітотерапії разом з березовими бруньками, хвощем, бузиною трав’янистим і кукурудзяним рильцями, включаються до складу збірних чаїв із трав.
Обладающие ароматом м’яти, гвоздики й лимона, листи волошки використаються як  приправа до м’ясних продуктів і для консервування.
Для проблемної шкіри компреси з настою квіток волошки дуже корисні. Розділивши настій на дві частини, одну з них варто підігріти, а іншу остудити в холодильнику. Змочене в теплому настої рушник потрібно тримати на особі 3-4 хвилини, а потім 10-15 хвилин — рушник, змочений у настої холодному. Закінчитися процедура повинна холодним компресом.
Застосовуючи волошку, варто бути вкрай обережним — настої й відвари синьої волошки володіють слабовыраженным отрутною дією, тому під час вагітності вживати лікарські засоби із цієї квітки категорично забороняється.


Метки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,